Майбутнє діалогу? – результати круглого столу “Діалоги заради порозуміння: досвід та перспективи”.

Інститут миру і порозуміння (ІМіП) 25 березня провів експертний круглий стіл на тему: «Діалоги заради порозуміння: досвід та перспективи».

На зустріч були запрошені експерти-правники, громадські активісти та усі зацікавлені в тому, щоб громада стала активним гравцем у вирішенні питань місцевого значення.

Так як круглий стіл був завершальним етапом ініціативи «Вирішення конфліктів та подолання поляризації в Україні», учасники ініціативи розповіли, яким шляхом їм вдалось розв’язати конфлікт у своєму регіоні, створити атмосферу довіри та зробити громаду більш активною у сфері рішень місцевої влади.

Олександр Мітьков – активіст дніпропетровського Центру підтримки громадських і культурних ініціатив "Тамариск” – презентував конфлікт між жителями двох населених пунктів за право представляти інтереси в органі місцевого самоврядування. Результатом його кропіткої роботи став проект створення ОСНу – органу самоорганізації населення.

Олександр скоромно коментує плоди своєї роботи:

«Дива творяться лише там, де люди об’єднують власні сили заради спільної справи. Адже для змін потрібні люди, і неважливо, з якого вони села».

Завдяки ОСНу жителі одного з сіл матимуть можливість делегувати своїх представників (а отже, й інтереси) до сільської ради, брати участь у виробленні рішення та брати на себе відповідальність за його виконання.

Голова Харківського фонду місцевої демократії – Ольга Мірошник – розповіла про конфлікт цінностей у Харкові. Зокрема про те, що завдяки діалогам угрупування, які могли б розпалювати конфлікти, зараз вирішують ідеологічні протистояння за одним столом, не використовуючи тиск, залякування чи насильство.

«Нам вдалось створити команду – ми разом шукали відповіді на питання, які нас хвилювали». – Говорить пані Ольга про колись ворогуючу команду.

У підведенні підсумків ініціативи взяли участь і представники громадського сектору Пирятина та Сум. У Пирятині завдяки зусиллям Ірини Таран (РГО "Жіночі ініціативи”) було працевлаштовано 15 переселенців, а деякі з них створили благодійну організацію. Мабуть, Пирятин – один із найяскравіших прикладів того, як переселенці змогли почати нове повноцінне життя без страхів чи дискримінації.

Місто Суми – приклад роботи над транспортним конфліктом. Олександр Такул, який очолює ГО "Центр соціального партнерства”, розповів власний рецепт того, як можна вдовольнити інтереси влади, перевізників, активістів та громадян, не підвищуючи ціни за проїзд у транспорті до захмарного рівня.

Такі яскраві історії успіху вирішення конфліктів шляхом діалогу підтверджують один факт – практика діалогу є ефективною як для відновлення порозуміння, так і для прийняття рішень місцевою владою із залученням громадян. Саме тому наші експерти вирішили створити модель діалогу як інструменту залученого прийняття рішень на місцях. Під час круглого столу досвідчений практик та експерт ІМіП Альона Горова презентувала модель.

«Для того, щоб реалізовувати ініціативи, потрібні не політична воля, а люди, які мають досвід». – Коментує Альона Горова. – «Під діалогом ми розуміємо цілісність трьох компонентів: діалогу-підходу, діалогу-процесу та діалогу-результату. Тобто, діалог – це набір принципів, за допомогою яких вирішуються конфлікти, приймаються політичні рішення і обговорюються питання. Також це правила проведення обговорення, певний визначений процес та досягнення порозуміння й виникнення довіри в його результаті».

Презентована модель передбачає формування у людей розуміння цінностей діалогу, досягнення консенсусу в результаті діалогового процесу та соціальну трансформацію (зміни в громадах) як остаточний результат.

Логічно, що у цьому контексті була піднята дискусія, – чи діалог повинен стати своєрідною традицією обговорень, чи нормою законодавства.

Альона Матвійчук – учасник ініціативи «Вирішення конфліктів і подолання поляризації в Україні» та правник – відстоювала існування діалогу як норми права на місцевому рівні.

«Ми можемо використати діалог як інструмент прямої дії. Тобто, прописати його принципи і процес у статутах громад, положеннях про діалог. Адже не все, що називають діалогом, є ним. Також варто підписати Меморандум між владою (органом місцевого самоврядування в особі голови) і громадською організацією, яка може забезпечити його проведення, про умови застосування діалогу». – Говорить Альона.

Інший відомий правник Ігор Коліушко наголошує, що «діалог – це елемент культури, а не правового регулювання». За словами пана Ігоря, діалог стане елементом культури тоді, коли діалоговому процесу передуватиме аналіз конфліктної ситуації, коли кожен дотримуватиметься власних зобов’язань, коли громадяни будуть брати участь у прийнятні місцевих рішень на інституційному рівні, а паралельно відбуватиметься кампанія із підняття рівня свідомості громадян.

Однак для того, щоб діалог став загальноприйнятою практикою прийняття рішень, його процес має бути прописаний в усіх деталях у законодавстві. «Саме це, із власного досвіду, забезпечить залучення громадськості до вироблення політики». – зауважив експерт Центру політико-правових реформ Олександр Заславський.

Ігор Семиволос – директор Центру близькосхідних досліджень – акцентував увагу на тому, що діалог повинен стати своєрідною характеристикою ментальності. І щоб набути цієї риси, потрібно довго та багато працювати нас ситуацією, яка склалась із прийняттям рішень зараз. «В Україні нема культури діалогу, – говорить пан Ігор. – Є культура компромісу (вміння домовлятись), але тільки серед політичного класу. Серед населення панує культура уникання конфлікту. Через страх маніпулювання власними інтересами».

Леся Шевченко, активістка Реанімаційного пакету реформ, критично зауважила, що говорити про створення інституту діалогу як певного набору норм та засад співпраці громади та влади досить рано. «Діалог – це найвища форма залучення громади до вироблення політики. – аргументує пані Леся. – Йому передують інформування та консультації (коли громадяни не беруть або ж беруть участь формально у процесі прийняття рішень). Без цих базових форм ми не можемо говорити про діалог».

На завершення дискусії Олекса Стасевич – активіст «Загоєння минулого» – та Олена Захарова – координатор проекту «Національний діалог» – акцентували увагу на необхідності інформаційно-просвітницької діяльності. Адже вона не просто формуватиме цінності та розуміння того, чим є діалог, а й попереджуватиме різноманітні конфліктні ситуації.

Під час круглого столу було зроблено багато корисних висновків. Без сумніву, усі коментарі та зауваження учасників дискусії будуть взяті до уваги. Команда Інституту миру і порозуміння й надалі працюватиме над тим, щоб діалог став практикою прийняття рішень, вирішення конфліктів та механізмом активної громади!

comments powered by Disqus